Не будемо повторювати цього неприємного слова. Краще запитаємо: чи справді «нова економічна ситуація» дає українському книговиданню реальну можливість вирватися з-під засилля російської книги на українському ринку? Довгі роки на одну українську книгу в Україні припадало дев’ять російських. З початком кризових явищ в економіці ситуація стала вирівнюватися. Однак видавці українського книжкового продукту істотно відчути полегшення так і не встигли. Сьогодні більшість друкарень на межі банкрутства, зникає маса книгарень, а ті, що ще працюють, клієнтів бачать рідко.
Коли я купував останню книжку?
Робити висновки про ситуацію на ринку книги насправді може кожен із нас, чесно відповівши на просте запитання: коли я купував останню книжку? Правдиві відповіді у багатьох із нас збігатимуться. Зауважу лише, що за даними Книжкової палати торік в Україні видали 57 мільйонів книг (враховано абсолютно все — від брошур та підручників до художньої літератури). Тобто не кожному українцю дісталося по одній українській книжці (маю на увазі художній). У країнах Європи на одну особу припадає в десятки разів більше. В Німеччині — 14, у Росії — 10ѕ Щоправда, в Україні цю прогалину заповнюють піратські, видані за кордоном і ввезені нелегально. Недавно я придбала потрібну книжку, а вже вдома зауважила напис: видруковано в Китаї. Як днями в ефірі телепередачі «Книга. Ua» на УТ-1 заявив Олександр Афонін, голова Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, торік в Україну було завезено вісім мільйонів книжок. Звісно, це лише ті, які обліковані.
Реалії: сильніші і слабші
Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів зробила аналіз ситуації на ринку книги за результатами господарської діяльності видавництв. Він свідчить, що структурні зміни в нинішніх умовах відбуваються стрімко. Йде більш чіткий розподіл видавництв на ті, що витримують удари кризи, і ті, які поступово здають свої позиції. Лише 30% видавництв вийшли на торішні показники.
Найбільша проблема — стрімке зменшення товарних та фінансових ресурсів у значної частини видавництв. Лише понад 33% видавництв продовжують збільшувати обсяги відвантажень у гуртову й роздрібну торгівлю.
Більш виразно розподіл видавництв на сильніших і слабших проглядається при порівнянні розмірів обороту. Приміром, за результатами першого кварталу цього року порівняно з аналогічним періодом минулого у 50% видавництв він зріс у середньому в межах 20,2%, але у 50% видавництв скоротився майже на 44%.
Слід зауважити, що найбільше упав попит на підручники для вищої школи. Це викликане тим, що ВНЗ практично не купували в першому кварталі літературу для поповнення фонду бібліотек ВНЗ в зв’язку з браком коштів.
Поступово зростає і кількість видавництв, які скорочують перелік назв і наклади нових видань. Якщо за попередні два місяці 45% видавництв зберігали кількість назв чи навіть збільшували їх, то вже за результатами першого кварталу цього року таких видавництв лише 31 відсоток, а кількість видавництв, які до 40-50% скоротили кількість назв, сягнула 69%. Така сама ситуація з накладами нових видань.
Нині вже можна точно сказати, що найбільше відчули на собі наслідки фінансово-економічної кризи видавництва, які спеціалізуються на виданні підручників для вищої школи, особливо це стосується гуманітарних наук, мистецьких видань, довідкової літератури.
Чи є позитив?
Наразі залишається попит (хоч він теж знизився порівняно з минулим роком) на художню, дитячу, прикладну літературу, картографічну продукцію і, як не дивно, на вітчизняну політичну літературу, хоча вона поки що займає дуже незначний сегмент українського книжкового ринку. У найвигіднішому становищі, навіть в умовах кризи, перебувають ті видавництва, які мають інвестиційні ресурси або інші джерела поповнення власних обігових коштів, оскільки протягом останніх чотирьох-п’яти місяців досить великий гурт видавництв втратив значну частину своїх і без того незначних фінансових потенціалів. Певна кількість видавництв намагається поповнити свій гаманець за рахунок пропозиції профільних послуг — видавничо-редакційної підготовки будь-якої друкованої продукції.
Загальну картину майже не змінюють «сплески» в окремих видавництвах, викликані надходженням додаткових фінансових ресурсів під виконання приватних чи державних замовлень. Тим більше що, судячи з нинішнього стану економіки й кризи, яка ще не дає сигналів про своє згортання, а, навпаки, наростає, розраховувати на значну кількість замовних робіт у нинішньому році не варто.
Загалом, судячи з інформації звіту Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, котрі відстежують ситуацію по всій країні, головною причиною проблем українського книговидання є не стільки значне скорочення у населення попиту на книгу, скільки перебої у фінансовій і банківській системах, які вибили зі звичного ритму систему розрахунків книгарень з видавцями. Не маючи можливості на поновлення її обсягу до попереднього рівня за рахунок кредитних або інвестиційних ресурсів, основна маса видавництв змушена згортати обсяги виробництва, втрачаючи унікальну, надану кризою, можливість укріплення своїх позицій на ринку української книги.
Книги продаються у п’ять разів гірше
Розмовляємо з директором видавництва «Лілея НВ» Василем Іваночком. Він дає невтішний прогноз:
— Ми падемо в яму. Дно побачимо восени. Продажі впали у п’ять разів. Книга — то не є хліб насущний, тому від неї можна й відмовитись. А ситуація у невеликих видавництвах? Кому це цікаво окрім нас самих?
- Пане Василю, а чи дійсно кризові явища в економіці зміцнюють позиції української книги на ринку своєї країни? Про це заявляють деякі офіційні особи.
— У нас нема незалежних видавничих спілок, а є лише створені адміністративно... Ситуація така, що більшість друкарень нині на межі банкрутства. Я зібрав свій колектив і спитав, що треба нам видати, аби стався прорив. Мені відповіли, що жодна книга цього зробити нині нездатна. Люди збайдужіли і ні на що не реагують. Судіть самі, ми робили книги з розрахунку вартості долара того, минулого, рівня. Але ціну ми не підняли, і навіть зі старою ціною книги продаються у п’ять разів гірше. Це не бізнес — це анекдот.
Дітям — усе найкраще
Найменше падіння відбулось у секторі видання дитячої літератури. «Дитячу літературу, як завжди, багато купували і купують. Відповідь на поверхні: люди, котрі звикли читати і купувати книги, у цьому інтелектуальному задоволенні своїм нащадкам відмовлять лише в разі крайньої скрути. Очевидно, вона ще їх не спіткала. З другого боку, в Україні бракує художньої літератури для підлітків.
Директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — одного з найбільших і найулюбленіших дитячих видавництв — Іван Малкович також відмічає незначне падіння в книговиданні. За його словами, за перший квартал 2009 року порівняно з першим кварталом 2008 року відбулось зменшення обігу на 4,1%. «Це невеличкий відсоток, але тут інша проблема: досить сильно знижуються прибутки, тому що ми вкладаємо в нові книжки в два рази більше, ніж торік, тобто істотно зросли витрати на видання». Він також наголошує, що ціни на свою продукцію вони підвищувати не планують, хіба що на п’ятдесят копійок — гривню, аби книга залишалася доступною на тлі зубожіння українців. Хоча собівартість просто шалена, «ми хочемо втримати покупця», — каже Малкович. Напевно, саме для цього видавництво презентувало серію книжок і для дорослого читача.
Що видаємо за державні гроші?
Цього року на фінансування програми «Українська книга» — проекту випуску соціально значущих видань за державні гроші — з Державного бюджету передбачено 20 мільйонів гривень — удвоє менше, ніж торік. Колегія Державного комітету телебачення та радіомовлення на засіданні 26 березня затвердила проект програми «Українська книга» на 2009 рік. До проекту відібрано 86 видань. З них 29 видань на суму 8,6 млн. грн. (понад 50% передбачених у бюджеті коштів) включено на виконання указів і розпоряджень Президента України та доручень Кабінету Міністрів України, в тому числі 13 книг у серії «Бібліотека Шевченківського комітету» на суму понад 3,5 млн. гривень.
Член колегії Держкомтелерадіо, народний депутат, голова Спілки письменників України Володимир Яворівський через брак фінансування називає репертуар програми злиденним. «Значна частина коштів іде на «Бібліотеку Шевченківської премії». Через те той список дуже збіднений», — вважає Яворівський.
Загалом до проекту програми надійшло понад 1500 пропозицій від 178 видавництв та видавничих організацій з 21 регіону України на загальну суму понад 420 млн. грн. Спершу перелік пропозицій видавництв розглянула новостворена Експертна рада з 17 осіб під головуванням т. в. о. голови Держкомтелерадіо Анатолія Мураховського. Експертна рада сформувала проект програми, який розглядали на засіданні члени колегії.
За пропозицією нових членів колегії — голови Шевченківського комітету академіка Миколи Жулинського та Володимира Яворівського — колегія внесла зміни до проекту програми. «Ми докорінно «перелопатили» цей список. Я в кінці пожартував, що у нас були руки в крові, бо дуже вже довелося його порізати. Відчувається, що члени колегії, які працюють в комітеті, мали певні домовленості, бо неохоче голосували за те, щоб вилучити когось», — каже В. Яворівський.
Замість творів сучасних українських письменників Романа Горака, ірен Роздобудько й Наталки Сняданко до програми ввели твори Максима Рильського і лауреата Шевченківської премії Олексія Дмитренка. Також колегія вирішила не залучати до програми довідник Дмитра Табачника «Українці зарубіжжя та Україна» (видавництво «Знання»), історичне дослідження «Сторінки історії Київського національного університету технології та дизайну» (видавництво «Світ успіху»), культурологічне дослідження Владислава Дудика «Молитва», мемуари космонавта Павла Поповича «Не могло бути інакше» (видавництво «Либідь»). «За вилучення Табачника проголосували майже одноголосно. Він заслужив, бо перед тим видав книжку «Український фашизм». Не можна ж видавати за державні гроші антидержавну літературу», — резюмує Володимир Яворівський.
Водночас до проекту програми включено українсько-російське подарункове видання творів Миколи Гоголя, яке готують видавництва «Український письменник» і «Московский писатель». «Це унікальний Гоголь — у його власній редакції, ніким не споганений, ніякими редакторами-цензорами. Там зібрані всі фотографії й малюнки. Там навіть є унікальні місця з листування, які ще не друкувалися. Орієнтовний наклад — 30 тисяч примірників. Вирішено, що українську частину фінансування покриє комітет», — зазначив В. Яворівський. Крім цього, до проекту ввійшли четвертий і п’ятий томи зібрання творів Миколи Гоголя в семи томах у перекладі українською мовою (видавництво «Наукова думка»).
Також колегія затвердила випуск за державної підтримки збірки «Вибране» Володимира Яворівського (серія «Бібліотека Шевченківського комітету», видавництво «Український письменник») та науково-популярного видання «Слово — зброя» голови Спілки журналістів України Ігоря Лубченка (видавництво «ЕксОб»), обидва автори є членами колегії.
На виконання Указу Президента «Про Цільовий план Україна—НАТО на 2009 рік у рамках Плану дій Україна—НАТО» буде видано альбом фотокореспондента газети «Голос України» Олександра Клименка «Крізь вогонь і сльози» (видавець — агентство «Прес-Кіт») про участь Збройних сил України в миротворчих операціях ООН.
Під час засідання колегії Микола Жулинський висловився за докорінну зміну підходів до реалізації програми «Українська книга»: саме держава має формувати список необхідної для видання літератури, а не розглядати пропозиції видавництв і на їхній основі формувати програму.
Нагадаємо, що вперше кошти на реалізацію програми «Українська книга» були передбачені в Державному бюджеті 1997 року. З того часу за державної підтримки видано книг понад 1800 назв.
А як у нас?
Директор Коломийської друкарні імені Шухевича Михайло Андрусяк не схильний говорити про негатив, аби погане не матеріалізувалося, тому переконує: попри кризу українській книжці — жити.
— Звісно, на собівартість книги впливає абсолютне подорожчання життя. Видання книг — не суперприбуткова справа. Рентабельною стає книга, видана п’ятитисячним тиражем, — каже М. Андрусяк. — З Росії йде просто вал книжкової продукції, там книжка дешевша як мінімум в три рази. Там книговидання зведено в ранг політики, державної справи, а у нас такої політики просто немає. На рівні області вирішити проблему ми можемо лише частково. Маємо, на жаль, експансію російської книги на пострадянський простір.
Цікавимося, які україномовні новинки друкують у видавництві імені Шухевича. Михайло Андрусяк розкриває дещо з комерційних таємниць:
— Цього року кількість виданого у нас навіть зросте. Закінчуємо сонетарій Нестора Чира, сонети і рубаї Богдана Радиша-Маринюка. Невеличкою сенсацією стане вихід книги дослідника Покуття другої половини XIX століття Адама-Гонорі Кіркора. Чи не єдиний збережений на сьогодні примірник цієї книги з Варшави привіз Богдан Купчинський. Продовжуємо суто Коломийські проекти — серію книг М. Савчука «Колумб з Коломиї», започатковану Валерієм Ковтуном серію «Україністика у старій поштовій листівці» — п’ять альбомів. Не відмовилися й від відомого проекту «Золота стежка», анонсованого як усе найкраще: «Веселий аптекар» Павла Добрянського, «Від Пилипівки до говіння» Миколи Савчука тощо. Почали роботу над книгою Миколи Ужитчака «Спогади стрільця УПА». Ми налагодили співпрацю практично з усіма областями, передаємо туди свої книги. До нас часто приїздить кореспондент україномовної газети «Кримська світлиця» Сергій Лащенко.
Для дітей видаємо книги Лесі Пилип’юк з Рогатина, Ірини Яцури з Надвірни, журнал «Дзвіночок». Промовистий факт: нещодавно я хотів купити своєму онукові казку про Котигорошка. Обійшов двічі усю «Петрівку» — не знайшов. «Врємя Котігорошков закончілось», — сказала мені одна пані. Зате знайшов безліч дитячого «фальсифікату» — жахливі переклади, а ще гірше — перекази для дітей. А книжка дитині потрібна щодня. Один із парадоксів українського книговидання це те, що багаті люди, котрі могли б реально його підтримати, книг не купують. Надрукувати книгу порівняно неважко, важче її реалізувати.
Прикарпатські письменники не в найгіршому становищі
В області існує Експертна рада при управлінні преси та інформації ОДА, котра відбирає авторів, книги яких видруковують за бюджетні гроші. За словами члена цієї ради письменника і видавця Михайла Андрусяка, відбирають приблизно 30% заявлених книг. М. Андрусяк каже, що івано-Франківщина в плані видання книг за бюджетні кошти виглядає дуже добре порівняно з іншими. Торік з обласного бюджету виділили 600 тисяч на книговидання, цього року — на 200 тисяч більше. У Донецькій області, наприклад, лише 25 тисяч.
Що ж видаватимуть за бюджетні кошти Прикарпаття цього року?
Рішення Експертної ради з питань книговидання «Про тематичний план випуску творів на 2009рік» затверджено 27 березня ц. р. розпорядженням голови ОДА. Подаємо перелік авторів та назви творів. І. Гаврилюк «Сестрички-україночки» (дитяче видання), В. Ганущак «Розради» (вірші, жарти, скоромовки для дітей), В. ўрещук «Студії з українського мовознавства» (науково-популярне видання), Д. Гриньків «Гнате, йой!» (літературно-художнє видання), П. Добрянський «Що маю, те й везу» (літературно-художнє видання), Т. Завгородня «Антологія педагогічної думки Східної Галичини та українського зарубіжжя XX ст.», М. Карпенко «ЗУНР 1918—1923 рр., том 5 (науково-популярне видання), В. Качкан «Вічні знаки думки, серця і руки. Антологія українського автографа», Т. Маланюк «Прикарпаття, край туризму» (ілюстроване видання), М. Мироненко «Дисидент» (документально-художнє видання), В. Олійник «Понад шляхами сивими» (поетична збірка), Н. Павлик «Збірка поезій», Марійка Підгірянка (упорядник В. Левицький) «Для Вкраїни вірно жиймо» (літературно-художнє видання), Р. Піхманець «У своїм царстві» (роман), С. Процюк «Канатоходці» (літературно-художнє видання), С. Пушик «Твори», том 5,6 (літературно-художнє видання), Б. Радиш-Маринюк «Вино з цвіту папороті» (сонети), Б. Савчук «Українська Повстанська Армія: ілюстрована історія» (науково-популярне видання), О. Слоньовська «Книга памяті загиблих в Афганістані», В. Твердохліб «Врятовані шедеври» (ілюстративне видання), Г. Турелик «Поезії» (літературно-художнє видання), М. Ужитчак (упорядник М. Савчук) «В боях і за рратами» (літературно-художнє видання), С. Хороб «На літературних перехрестях» (літературно-художнє видання), Н. Чир «Акорди срібної печалі» (літературно-художнє видання), «Альманах станіславської землі», том 3, Бібліографічний покажчик «Осередок нашої духовності» (до 140-річчя «Просвіти»), Бібліографічний покажчик творів П. Арсенича, «Замки, фортеці та сакральні твердині Івано-Франківщини» (туристичний путівник).
Насамкінець
Як правило, з того моменту, коли книгу поклали на полицю книгарні, її куплять в середньому через півроку. Є, звичайно, приємні винятки, коли миттєво розходяться всі тиражі культових письменників. В Україні це буває рідко.
